Пошукова історико-краєзнавча експедиція «Пам'ять і Слава героям війни», присвячена 65-й річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років

 

 

     65 років відділяє нас від тих травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найкровопролитнішої в історії людства війни. Але безсмертний подвиг переможців, які відстояли свободу і незалежність своєї Вітчизни, очистили рідну землю від чужоземної навали, принесли свободу народам поневоленої Європи, світу не підвладний часу.

     У цей славний день ми повертаємося до незабутньої весни 45-го, згадуємо тих, хто у жорстокій битві виборов нашу перемогу. Так розпорядився довгий і кривавий календар війни, але навіть коли б ця війна завершилася в іншу пору року, Перемога все одно означала б відродження, оновлення, повернення до життя — те, що несе світові весна.

     Пам'ять про війну, її сувора правда залишаються з нами як найбільший за силою духу приклад мужності, патріотизму, важкої ратної праці і вічної скорботи за тими, хто поклав на вівтар Перемоги найдорожче — життя.

     Війна пройшла залізним плугом через кожне серце, кожну долю і кожне життя. Сувора її правда назавжди залишиться з нами. Вона навічно у нашій пам'яті — загальнонародній, родинній, індивідуальній. Так, Перемога булла одна на всіх, хто вступив у двобій з нацистською навалою. І ніхто не стояв за ціною. Для України ця ціна становила за різними даними від 8 до 10 мільйонів людських життів, колосальні суми економічних втрат. Республіка дала армії і флоту понад 7 мільйонів воїнів. Кожен другий з них поліг на фронтах, а кожен другий з тих, хто залишився у живих, повернувся додому інвалідом. Вдумайтеся лише в таку страшну цифру: кожний сьомий з тих майже 60-ти мільйонів, яких забрала війна - наш співвітчизник. Понад 700 міст і містечок та 28 тис. сіл було знищено фашистськими загарбниками, тисячі підприємств зруйновано і пограбовано. Україна, для якої історія не скупилася на людські трагедії, попіл руйнувань, у моторошному побоїщі Великої Вітчизняної знову була викупана в крові.

     Вічна слава всім, хто поліг смертю хоробрих на фронтах, у партизанських загонах та підпіллі, у гітлерівських катівнях і таборах смерті, пішов із життя від ран, хвороб, голоду і негараздів! Вклонімося до землі їх пам'яті і вшануємо їх хвилиною мовчання.

     Переможна весна для тих, кому дякуючи богові і долі, випало повернутися додому, нехай скаліченим, нехай понівеченими кулями і осколками, приготувала ще одне випробування - трудовим фронтом. Вам, хто змінив солдатські гімнастерки на цивільний одяг, робітничі спецівки та селянські фуфайки, довелося винести на своїх плечах відбудову народного господарства. Це була нелегка і непроста справа. Якщо на Радянський Союз припадав 41% втрат понесених воюючими країнами за весь період другої світової війни, то на Україну - 42% загальносоюзних втрат. Жодна з держав, включаючи Німеччину, Польщу або Росію не зазнала руйнувань такого масштабу.

     Відроджена Україна найкращий пам'ятник усім захисникам. Це був ратний подвиг, рівний бойовому. Вдячні Вам за це нинішнє і прийдешні покоління.

     З кожним роком вас усе менше, шановні ветерани. З кожним роком усе далі від нас той пам'ятний день Перемоги, то дедалі більш рельєфним стає значення вашого подвигу. І хоч би скільки ще минуло часу, доки існуватиме на своїй землі українська нація — у цей день ми вклоняємося ветеранам Великої Вітчизняної війни, складаємо вам глибоку синівську шану.

     За післявоєнні роки ветерани не збайдужіли до свого минулого, не розгубили в пам'яті найменших вражень, почуттів і пристрасті, з якими ходили в атаки, розвідки, визволяли кожну п'ядь рідної землі.

     В нашому селі Новоіванівка залишилось лише чотири ветерани Великої Вітчизняної війни – учасників бойових дій. Учні 9 класу відвідали Логвина Сергія Кириловича, 1919 року народження, з метою дізнатися про його бойовий шлях, нагороди бойові і трудові.

 

     Із спогадів ветерана: «Війна – це нещастя, це найбільша трагедія для народу будь-якої країни, це глибока психологічна травма, від якої десятиліттями не можуть звільнитися її учасники. Моє покоління прийшло на війну в юнацькому віці. Нам було по вісімнадцять-двадцять років і ми були виховані на почутті безмежної любові до Вітчизни, відповідальності за долі наших рідних та близьких. Війна навчила нас витривалості, сміливості, а часом і жорстокості, вбила почуття страху. Ми йшли на фронт виконуючи свій обов’язок і вірили в Перемогу. В 1939 році я служив в лавах Радянської Армії в танкових військах, а на початку війни був переведений в танковий механізований корпус.

 

    

     За бойові заслуги перед Вітчизною Логвин Сергій Кирилович нагороджений Орденом «Великої Вітчизняної війни 2-го степеня» та Українським Орденом «За Мужність!» за взяття міста Вена, Орденом «Червоної Зірки» за взяття Полтави, Ювілейними Медалями «За Перемогу в Великій Вітчизняній війні» та «За Трудові подвиги».

     Хотілося б звернутися до тих, хто нині працює в господарстві, в організаціях, хто навчається в школі, до батьків і дітей: давайте усім миром зробимо так, щоб нинішні і прийдешні покоління завжди пам'ятали подвиг тих, хто поліг, визволяючи рідну землю, хто повернувся переможцем. Пам'ять потрібна полеглим, увага потрібна живим. Я закликаю молодь завжди виявляти шану й повагу до ветеранів, до покоління, яке пережило справді тяжкі випробування. Закликаю прислухатися до порад і настанов тих, хто пройшов сувору школу війни, хто у повоєнні роки відбудовував зруйновані міста й села. Вони й сьогодні подають приклад витримки, мудрості та терпіння. У цей пам'ятний, світлий, святковий і водночас сумний день ми повинні вкотре усвідомлювати значення таких слів, як мир, порозуміння і примирення. Нехай єднає усіх нас любов до України і турбота про її майбутнє.

      Понад піввіку ми відзначаємо це свято як день радості й скорботи, пам'яті й безсмертя, як свят о дружби народів, які в ім'я життя і майбутнього власною кров'ю захищали від загарбників кожний клаптик нашої рідної землі.

     

      Давно відгриміли залпи війни. Суворий час Великої Вітчизняної війни став надбанням історії. Але не померкне слава тих днів. Вона хвилює серця сучасників. І хоч стільки б часу сплинуло від 9 травня 1945 року, ніколи не зітреться в нашій пам'яті велич подвигу.

      Дорогі ветерани, герої фронту і тилу! Звертаємося до вас зі словами безмежної вдячності за вашу стійкість, мужність, хоробрість і героїзм. Схиляємо в шані голову перед загиблими за нашу честь, свободу і незалежність. Пам'ять зобов'язує нас усіх цінувати те, за що віддали життя наші діди і батьки. Для нас, їх вдячних нащадків, кожен день Перемоги — це час осмислення нашого минулого і сьогодення, можливість ще раз оцінити мирне творення незалежної держави України. Віддаляючись від нас у часі, Велика Вітчизняна війна і виборена в ній Перемога не відходять у небуття і забуття, не припадають архівним пилом. Шановні ветерани Великої Вітчизняної, солдатські вдови, всі ті хто вніс свій вклад у наближення Дня Перемоги. Сердечне і щиро вітаємо Вас із 65-ю річницею Перемоги, зі святом, яке було, є й завжди буде з нами. Довгих Вам років життя, міцного всім здоров'я і бадьорого духу, любові і поваги рідних та близьких, усього народу України!

              Пошукову роботу провели учні 9 класу Новоіванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів: Бережна Наталія, Єрмоленко Дар’я, Котова Тетяна, Кононенко Віталій, Петров Дмитро.