Моя гостинна школа
Гостей дорогих ми вітаємо щиро.
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Для добра відкрита наша школа мила,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
У нашій школі кожен другу рад,
У нашій школі ні образ, ні смутку,
Добро і мир шикуються у ряд,
Щоб були добрими у всіх стосунки.
Давайте разом будем мандрувать
У світ добра, і злагоди, і миру.
Давайте всім заповідать:
«Робіть життя своє щасливим!»
Один раз у рік , у найпрекраснішу пору, коли шелестить падолистом осінь, у лузі снує мереживо бабиного літа, а над землею пломеніють різнобарвні квіти, приходить свято – 1 вересня – День Знань. З довгоочікуваною радістю зустрічає своїх учнів наша Новоіванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ШКОЛА ДОБРОТИ, ЛЮДЯНОСТІ, УСПІХУ. Життя не стоїть на місці, воно змінюється, і разом з ним змінюємось і ми. І тільки школа все та ж, все на тому ж місці і все така ж. Чисто і затишно тут, все рідне, все знайоме. Коли заходиш до школи – не забудь привітатись, будь чемним.
Кажімо більше добрих слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Від зливи наших почуттів.
Чуєш? – Тиша. Уроки йдуть. Та тільки продзвенить дзвінок – оживуть коридори, загомонять класи, школа перетвориться на великий триповерховий вулик.
Тихо піднімись сходами – другий поверх. Скільки дзвінких пісень та віршів почули ці стіни. Новорічні свята, тематичні години, конкурси, зустрічі, виставки дитячих робіт та інші позакласні заходи проходять на цьому поверсі.
Третій поверх – справжній квітник. Тут добре прижились нефролепіс (папороть) та гусманія язичкова, хлорофітум хохлатий та валлота прекрасна, гіппеаструм (біла лілія), бегонія, ехіпопсис, епіфілум та спатіфілум; чарують красою в часи цвітіння гібіскус китайський, зігокактус гібридний (ракова шийка), сенполії (фіалки) та пеларгонії (калачики); обвили горщики тонкими вітами плющ канарський, звичайний та триколірний. Квітнуть, розростаються і не в’януть, бо крім сонячного тепла їх зігріває тепло лагідних дитячих сердець - не ростуть квіти там, де панує зло.
А коли дітлахи після напруженого навчального дня розбігаються по домівках, коли зачиняються на ключ вхідні двері – оживає Дух школи: тихими сонними коридорами ледь чутно тихі кроки, голоси, легку музику. Школа живе!